До дня народження Тараса Шевченка

"Минулися мої сльози; не рветься, не плаче поточене старе серце і очі не бачать..." - ось такі слова гіркого розчарування та болю зринули з Шевченкових вуст у передсмертні хвилини. Поетові пригадалося все його життя: і раннє сирітство, і нерозділене кохання, і жагуча мрія писати та малювати, і одвічне бажання жити у вільній Україні, де "на оновленій землі врага не буде й супостата, а буде син і буде мати, і будуть люди на землі". Невмирущий Кобзар по тернах свого життя пройшов босоніж. З далекого холодного Петербургу до українців долинає Шевченкове прохання "не проспати Україну, не продати її за тридцять срібняків, не наступати на ті самі граблі...". Глибини сердець справжніх українців торкаються його слова "...учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...".
Учні та вчителі Каміннеціької гімназії прославляли Шевченкове слово та вшанували пам'ять про нього.